Первый Украинский сайт о гончих

Ні на спанієля він не схожий.Більше можна порівнювати по робочим задаткам,на лайку із гончаком.Вони добре працюють по копитних(я не описав роботу по копиту бо не полюю,у моїх угіддях кабанів нема) і ні один спанієль не протримає звіра і 20хв,а не то щоб три години.Що до того ,що можуть пристрелити,так то проблема не в породі,а менталитеті і культурі.Що до насту то в них ноги такі як і у інших гончих,може іще і кращі бо дана порода виведена в горах ,відповідно і скелястих місцевостях.Що до того ,що собака працює до первого сколу,так я таке не писав.А писав я

Добавлено (03.02.2011, 11:58)
---------------------------------------------

Іспитів ніякі іще не проводятся,бо порода не зареєстрована,але робота завдяки інтузіастам потихеньку проводиться.
ВИТЯГ З ПРОТОКОЛУ
Засідання Кінологічної Ради експертів з мисливського собаківництва України
від 03.12.2010 р.

3. Про звернення стосовно затвердження породи український карпатський гончак.
СЛУХАЛИ:
Дмитрієва З.Г. Грановський В.К. Соловей М.О. ,Топачевський К.П. Грановський В.К. Гурін С.М.

Витяг із тексту :
Необхідно зібрати максимальну кількість цих гончаків, зібрати матеріали і надати фахівцям. Створити тимчасовий стандарт породи. Пропозиція створити комісію по роботі із затвердженням даної породи. Необхідно серйозно віднестися до вирішення цього питання. Мати підстави для затвердження породи собаки. Є пропозиція Дмитрієвої залучити науку. Потрібно туди їхати весною. Слід переговорити з досвідченими людьми. Має поїхати група людей, що досліджуватиме. Написати висновок, на його основі прийняти рішення.
Доручити вивчити архіви, що стосуються карпатського гончака.До комісії має входити представник ініціативної групи.
Створити групу. Доручити Дмитрієвій З.Б. очолити групу Весною доручити групі об’їхати області у травні місяці наступного року, провести виводку. Обов’язково, щоб до складу групи ввійшов науковий представник з Харківської зооветакадемії (Коваленко Б.П.).
УХВАЛИЛИ:
1. Прийняти план дослідження породи, наданий Дмитрієвою З.Г. за основу.
2. Створити робочу групу з дослідження українського карпатського гончака.
3. Ввести до складу робочої групи Бойко Г.А., Солов’я М.О., Ногаса А.Я., Коваленко Б.П.
4. Доручити робочій групі у травні місяці наступного року об’їхати області, де наявний український карпатський гончак. Вивчити матеріали по даних собаках, дослідити підстави для затвердження породи український карпатський гончак.
5. Фінансування роботи робочої групи проводити за рахунок Федерації мисливського собаківництва України.
6. Написати звернення до КСУ з проханням надати рекомендації стосовно реєстрації породи.
ГОЛОСУВАЛИ:
«За» - одноголосно.
ПРИЙНЯТО.

Голова підпис В.К. Грановський

Секретар підпис І.В. Харчук

Згідно з оригіналом: ___________________ С.М. Гурін

З вами Віталій не погоджуюся ,особливо я про форум на якому ми з вами тепер спілкуємося дізнався лише неділю назад.Про відродження породи,якщо би знали як ви кажете всі (а інтузіастам УКГ дуже би цього хотілося) ,а іще краще попробували би в роботі цих собак то дана порода не лише би була зареєстрована,а і мала би великий попит.Я розумію,що ви є противником УКГ,ви неодноразово висловлювалися і на форумі huntingukraine.Я розумію коли людина мала таку породу,або була нагода полювати із таким собакою,або кінець кінців хтось розповідав ,що собака погана,то тоді можна і посперечатися і казати про популярність.А прихильників все більшає,останній час на Закарпатті почастішали закази на чорних песиків із інших регіонів.

Добавлено (03.02.2011, 12:37)
---------------------------------------------

Звіря кидати собака повинен,якщо він знаходиться поза дією мисливця.І ніякий олень ,або кабан не буде зупинятися на годину.А якщо звір пішов на велику відстань і собаки зійшли із слуху,то який сенс у затримці звіра,хіба що для мисливців сусідніх угідь.У цьому і ізюм щоб собака робив на хазяїна,а не на себе чи сусідніх хлопців.

Собака бросает тогда когда у нее нет вязкости, есть вязкость она будет держать и далеко от хозяина.
У гончей есть злоба к зверю а не растояние от хозяина которое она не должна пресекать.
Я ни в коем случае не хочу обидеть любителей породы КГ, просто совсем непонятно чем она лучше тех что есть.
Внешним видом, голосом она уже проигрывает в десятикратном размере РПГ и РГ. Так чем она так должна заинтересовать украинского охотника?

Я уже багато разів писав що неможна порівнювати РГ із УКГ .Ми бажаємо інших стандартів для УКГ .Повторюся "Створювати аналог гончакам РГ РПГ НЕМА СЕНСУ".Далекобійники у нас уже є.Нам потрібна зручна собака.Я розумію,що полюючи по степній місцевості(поки іще у вас є можливість)велика в"язкість собаки це великий плюс,але на невеликих угіддях ,де проведено уже розмежування в"язкий собака лише буде камінем роздору,або іще гірше буде дорога в один бік ,без повернення.

І не треба нікого ображати,бо вас ніхтож не ображає.І ніхто не хоче доказувати,або тим паче замінювати вам, РГ і РПГ .Є бажання і можливість полювати з даними породами,будь ласка.Ми пропонуємо вибір Українцям,якого ми доречі довгі роки немали.А чи заводити породу чи ні це уже власна справ кожного.Та і вдумайтеся панове в саму назву.....Український Карпатський гончак......
Незнаходите нічого схожого з державою в якій проживаєте?

А щодо опитування то я тільки за.Попросимо адмін,чи модераторів створити на початку цієї теми чи ви за відродження Українського Карпатського ГОНЧАКА чи проти.

Добавлено (04.02.2011, 11:13)
---------------------------------------------

Добавлено (04.02.2011, 11:18)
---------------------------------------------
Взято звідси
http://www.gonchak.com/ Вкрадене щастя
Не можна не погодитися з твердженням , що після розпаду Австро -Угорщини у спадок досить герметичному українському середовищу - Галичині залишилось багато цінного: це і вузькоколійка, і карпатська порода коней, а ще – єдина аборигенна порода собак – карпатський гірський гончак. Якщо перші дві речі тепер переживають досить бурхливе відродження, то забута порода собак майже канула в небуття. А шкода, бо наші прадіди сотнями років працювали над її створенням, і працювали досить успішно.

Це питання нині хвилює невеличке коло істиних партіотів України, яким небайдужа подальша доля нашого вітчизняного гончака. Розмови точаться в основному про те, що за кардинальне вирішення цього питання треба взятися саме ентузіастам, адже більше нікому. Ані наша держава, ані дядько з Америки, ані Ізраїлю, ані Криму цього робити не стане. Та й бідний вуйко-гуцул чи бойко заробітчанин цим нині мало цікавиться.

Якщо подивитися на цю проблему прискіпливіше, то лише сліпий не побачить, що наші сусіди схоже знову щось вкрали у нас. Хитрі словаки взяли нашого собаку і зробили з нього “словацького гончака”, угорці – угорського, австрійці – австрійського, а зовсім недавно й поляки – польського. (Полякам говорили, що це – копов, австрійський гончак і таке інше, а вони за короткий час наклепали 450 собак і зробився він такий масовий серед польських мисливців, що в кінці-кінців міжнарожна федераціія “FCI” капітулювала і 2006 р. зареєструвала “польського” гончака окремою породою).Всі вони вивезли від нас цю породу, придумуючи якісь гарні легенди про її королівське походження, і поназивали як схотіли, ні словом не згадуючи в цій назві хочаб регіон, звідки вона походить – Карпати! А українці знову ж фактично залишились з нічим.

Правду кажуть наші собаківники, якщо взяти по три собаки з кожного виводка, всіх чотирьох вищеназваних “порід” і поставити перед будь-яким експертом – то він може й не відрізнить хто є ким. За великим рахунком, все це є єдина порода але з трішечки різними стандартами. В будь якій з цих “порід”, в одному виводку, будуть собаки, які пасують до різних стандартів, тому що різниці між породами стверені штучно.

Тому цілком справедиливим є вимога про те, щоб наш собака носив назву саме Український гірський гончак. І нема сенсу та й можливості претендувати на зміну назви будь якої з іноземних існуючих порід, але є сенс відродити нашу породу. А підгрунтя для цього є чимале, адже навіть не дак давно, у 1986 р. відомий вітчизняний кінолог Ю.Букатевич в книжці “Мисливське собаківництво” дає точний опис цієї невизаної породи і зазначає що станом на 1.01.1985 р. в Україні було 19 карпатських гончаків.

Загалом же ця порода існує дуже давно і успішно застосовується на ловах у гірських районах України. Кола, близькі до національної Федерації мисливського собаківництва України, вже кілька раз намагались зареєсрувати цю породу у міжнародній федерації але поки що безуспішно, але менше з тим, вона існує далеко не в одиничних екземплярах, в основному в Рахівському районі. Є й люди які займаються розведенням цих собак вже не перший рік. З погляду знавців карпатський гончак найкращий собака для полювання в горах бо він поєднує в собі найліпші якості лайки та гончака. Йому ніпочому глибокий сніг та гострі кам’янисті розсипи.

Зовні він нагадує звичайного гончака і відрізняється в основному лише ростом, мастю та заокругленими вухами. Масть переважно чорна, лише надбровні дуги, морда, нижня частина шиї і ноги руді або темно-жовті. Допускаються білі цятки на лобі, грудях, лапах та кінці хвоста. На нинішній день стандарт породи й у нас не затверджений.

Разом з тим вітчизняні експерти визначають навіть два типи карпатського гончака, що трохи різняться між собою за ростом та мастю. Так гончаки, що використовуються переважно в міжгір’ях, трохи крупніші, чорної в рум’янах масті (55-65 см в холці), а ті, що працюють високо вгорах, менші (48-55 см), рудої або чорно-рудої масті в жовтих рум’янах(підпалинах).

Карпатський гончак легкий, злобний до звіра, сміливий, апортує дрібну дичину, гонить лунким голосом підранків, а також подає голос над знайденою вбитою крупною здобиччу. До того ж віна рано береться до роботи, а до людини ласкавий та відданий.

Все це говорить про те, що роботу по відродженню породи пора ставити на широку ногу. Любителі породи насамперед збираються створити клуб Карпатського гончака та хоча б переписати всіх особин, що нині живуть у наших Карпатах. ( Їх не є аж так багато, можливо близько сотні і слід визнати, що умови їх утримання часто дуже жахливі.) Нині енутзіасти цієї справи гуртуються на форумі мисливського інтернет-порталу “huntingukaine com”, при якому вже створена веб-сторінка присвячена цій породі “www.gonchak com.” На черзі узгодження питання готовності власників собак до планової роботи під наглядом фахівців, аби уникнути нинішнього дещо хаотичного схрещування. Звичайно не зайвим було б, якби серед можновладців або бізнесменів знайшовся спонсор цієї благородної справи, адже щоб зберегти породу необхідно підібрати людей, дати їм гідну зарплатню, сторити для них матеріальну базу. Треба погодитись з любителями карпатського гончака, що лише патріотизму ентузіастів буде замало і потрібні крупні грошові вливання, які, швише за все, ніколи не окупляться. Чи є така людина нині в Україні, партіот українського ловецтва, якйи готовий це зробити? Поки що не спостерігається. А шкода, бо навіть маленька Естонія з двома мільйонами мешканців має естонську гончу. Нас же більше 40 млн і…нічого.